UK

ЖАНН ЛАБРЮН: ПРО «ОСОБЛИВІ СТОСУНКИ» З ОМКФ, РЕЦЕПТУСПІШНОГО КІНО ТА СПІВПРАЦЮ З УКРАЇНОЮ 

Новини

У рамках 6-го Одеського міжнародного кінофестивалю (ОМКФ) відбулася творча зустріч із цьогорічною головою журі - Жанн Лабрюн. Француженка всесвітньо відома як сценарист, режисер і продюсер 12 повнометражних ігрових, а також декількох документальних фільмів. Лабрюн знає «Квіти зла» Бодлера напам’ять, не розуміє Анну Кареніну та захоплюється спостереженнями Достоєвського.

Жанн запевняє, що посада голови журі ОМКФ-2015 є для неї величезним сюрпризом і вона дуже пишається тим, що стала першою жінкою, яка посіла це місце. Її фільм «Особливі стосунки» був представлений на ОМКФ у рамках спеціальних показів. Історія про дорогу повію, якій за сорок, зібрала повний зал і о 10 вечора. Аліса, головна героїня, яку зіграла Ізабелль Юппер, змучилася від своєї роботи та шукає спеціаліста, який би допоміг їй розпочати нове життя. Ксав’є, успішний психолог, все більше і більше дратується від монологів своїх клієнтів. Коли від нього йде дружина, він знайомиться з Алісою. Наповнений гострими діалогами та подвійними сенсами фільм провокує глядача провести паралелі між цими двома професіями.

Аналізуючи стан кінематографу у Франції, Лабрюн наводить наступну статистику: сьогодні у Франції 4500 кінотеатрів. Коли виходить американський блокбастер, він збирає 800 екранів – переважно молодь, якій до смаку видовищні спецефекти. Натомість 40-50% французької публіки віддає перевагу французькому кіно.

Французів називають великими критиками і Лабрюн вважає це однією з причин успішності французького кіно. «Вираження незадоволення  – це двигун прогресу. Якщо тобі щось не подобається, потрібно про це говорити одразу. Саме тому у нас не було революцій з 1870 року».

Лабрюн не погоджується, що головна проблема французького кіно – це балакучість.  Француженка розділяє фільми на німі, напівнімі, мовчазні та ті, в яких люди говорять, щоб не сказати нічого. Саме останнім вона надає перевагу та саме цей прийом любить використовувати у своїх роботах. На противагу балакучості, Лабрюн вважає, що основний ворог сучасного французького кіно – це надмірна сценаризація та потяг до історій.

Будучи сценаристом, Лабрюн зрозуміла, що для того, щоб уникнути конфліктів з режисером, потрібно знімати фільм самотужки. Якщо ж це зробити неможливо, то потрібно пам’ятати, що сценарист – це не єдиний бог, а іноді краще просто в певний момент відійти, щоб не заважати втіленню ідеї. З учасниками фестивалю Лабрюн поділилася рецептом того, як відзняти успішний фільм. Жанн стверджує, що потрібно навчитись спостерігати, бо ідеї приходять завжди раптово і завдяки найпростішим речам. Так, режисерку може надихнути навіть відблиск від пляшки соку на її столі. Далі потрібно знайти кінець нитки, за якою ти будеш рухатися. Дуже важливо, на думку Лабрюн, не втрачати впертість, розв’язуючи всі вузлики на цій нитці, та залишатись впевненим у своєму проекті, бо претензійність у цій сфері - тільки на руку митцю. Жанн зауважує, що гроші та відносини з продюсерами є невід’ємною складовою, до яких додається також елемент часу, бо часто економніше все робити швидше. У всьому процесі для режисерки вихід фільму на екрани – найбільш неприємне, бо з цього моменту вона не має змоги працювати над ним.  Насамкінець потрібно абстрагуватися від результату, наскільки це можливо, адже не тільки провал, а й визнання мають свої підводні камені: тепер тобі або важко знайти гроші на новий фільм, або просять зробити те ж саме.

Відома француженка впевнена, що не дивлячись на події в Україні, фестивалі потрібні не тільки для підтримки зв’язку зі світом культури, а й для розвитку економіки. Кіноіндустрія забезпечує велику кількість робочих місць, податки із заробітних плат та касових зборів надходять у бюджет держави, яка, у свою чергу, має змогу направляти ці кошти на розвиток кіно або інших сфер. Піратство ж довго існувати не може: якщо постійно красти хліб з магазину, то рано чи пізно він закінчиться.

Жанн Лабрюн відкрита до співпраці з представниками української кіноіндустрії. Для ефективної роботи український продюсер повинен розумітися на регуляторній системі Франції, укласти угоду, звичну для роботи Франції з іноземними країнами, та забезпечити прозору фінансову звітність.  Режисерка запевнила, що хотіла б, аби більше українських фільмів було показано у Франції, чим і мають зайнятися дистриб’ютори, основне ж питання сьогодні – це налаштування системи кооперації та взаємодопомоги.

Поліна Куліш