Беззбройних протестувальників в центрі Києва 20 лютого 2014 року розстріляли українські правоохоронці. Ніякої “третьої” сили чи “балтійських та грузинських снайперів”. Але це не виключає участі РФ – вона заохочувала силові дії тодішнього керівництва держави. Підтримувала їх і надавала матеріальний ресурс для цього. До таких висновків дійшов суд присяжних, який у 2023 році ухвалив вирок у справі 5 беркутівців щодо розстрілів на Майдані. В судах є й інші справи щодо розстрілів.

Що саме встановив суд присяжних? Чому через 10 років після розстрілів ніхто з обвинувачених не опинився за ґратами. Хто винен у вбивствах 48 та пораненні щонайменше 90 протестувальників в центрі Києва 20 лютого? Чи почуємо ми нові вироки щодо розстрілів?

Ліричний відступ

А звідки в нас знання про події Революції Гідності? Як ми оцінюємо події? Чому робимо саме такі висновки? І що може нас, чи когось іншого, переконати в тому, що все відбувалось саме так, а не інакше?

Врешті, що є джерелом суспільної пам’яті про Революцію Гідності та про, фактично, початок російської агресії проти України? Підручники історії ж теж пишуть люди, які мають звідкись брати всі ці знання.

Впродовж цих десяти років все ще формується ця пам’ять. Формується зі спогадів людей, фото та відеоматеріалів, текстів, чиїхось думок, юридичних документів. Фіксується у результатах розслідувань, вироках, книгах, статтях та сюжетах, музеях та просто розмовах між людьми. І цей процес не завершено.

Розслідування, суди та вироки у справах Майдану – це, окрім встановлення справедливості для потерпілих та їх близьких й покарання винних – ще значна частина формування цієї суспільної пам’яті.

Саме в матеріалах досудового та судового слідства в концентрованому вигляді, зібрані докази, фото, відео, свідчення, які в сукупності має оцінити суд. І суспільство.

І те, що ми маємо вирок у справі про розстріли на Інститутській стосовно 5 беркутівців – насправді, дуже вагомий внесок в процес формування спільної пам’яті. В розуміння того, що саме, чому і як відбувалося на Майдані 10 років тому. Хоча вирок не остаточний – його оскаржують всі сторони процесу. І сподіваємось не останній – багато справ щодо вбивств та поранень людей на Майдані 20 лютого 2014 року, передали до суду торік.

А ще, наявність вироку у справі такого масштабу доводить, що українська судова система потенційно здатна на розгляд до доведення до вироків справ про злочини проти Майдану і не тільки. Але на це має бути добра воля суду. І такі судові процеси, на жаль, не є сталою практикою і потребують надзусиль багатьох людей і постійної уваги з боку суспільства.

Вирок Святошинського суду у справі 5 беркутівців щодо розстрілів на Інститутській 20 лютого 2014 року

Нагадаємо, 20 лютого 2014 року в центральній частині міста Києва від куль загинуло 48 учасників акцій протесту та ще щонайменше 90 отримали кульові поранення. Слідством встановлено, що стріляли зокрема беркутівці так званої “чорної роти” – спецроти київського полку «Беркут» під командуванням Дмитра Садовника.

Щодо 4 беркутівців цієї роти, Павло Аброськін, Сергій Зінченко, Сергій Тамтура та Олександр Маринченко, та заступника командира київського полку “Беркуту” Олега Янішевського Святошинський суд оголосив вирок 18 жовтня 2023 року.

Який вирок ухвалив суд?

18 жовтня 2023 року Суд оголосив лише резолютивну частину вироку. Тобто, кого саме з обвинувачених визнає винним, у вчиненні яких злочинів і яке призначає покарання.

Заступнику командира київського полку “Беркута” Олегу Янішевському суд призначив покарання у вигляді довічного позбавлення волі, позбавлення звання та права обіймати посади в правоохоронних органах. Його, зокрема визнали винуватим у вбивствах протестувальників та перевищенні влади.

І хоча прокуратура наполягала, що Янішевський діяв на виконання явно злочинного наказу керівництва, у статтях в яких його визнали винуватим, такої кваліфікації немає.

Беркутівцям спецроти Павлу Аброськіну та Сергію Зінченку суд призначив покарання – 15 років позбавлення волі по таких самих звинуваченнях. Але в їх діях суд вже побачив виконання злочинного наказу.

Олександра Маринченка, з цієї ж роти, визнали винуватим лише у перевищенні влади. Покарання — 5 років позбавлення волі з позбавленням звання та права обіймати посади в правоохоронних органах на 2 роки. Але оскільки він перебував під вартою з 23.02.15 до 28.12.19 (один день попереднього ув’язнення за два дні відбування покарання) суд вважає Маринченка таким, що відбув основне покарання.

Сергія Тамтуру суд виправдав по всіх статтях.

На момент проголошення вироку фізично в суді було лише двоє обвинувачених – Тамтура та Маринченко. Рішення щодо інших трьох обвинувачених ухвалювалось “заочно”. Янішевський, Аброськін і Зінченко не повернулись після того як 29 грудня 2019 року в рамках обміну полоненими, Україна передала в самопроголошені «л/днр» всіх п’ятьох обвинувачених у цій справі.

З вироком не погодились всі сторони процесу. Захист обвинувачених наполягає на виправданні підсудних. Прокуратура та представники потерпілих не погоджуються з оцінкою суду дій обвинувачених.

Сторона обвинувачення, по-перше, не погоджується з тим, що суд присяжних не побачив в діях обвинувачених вчинення терористичного акту. І наполягає, що мета дій правоохоронців відповідає цьому злочину.

По-друге, прокуратура та частина потерпілих і їх адвокатів не згодні з оцінкою суду дій Маринченка і Тамтури. Суд вирішив, що оскільки немає доказів того, що вони безпосередньо стріляли в протестувальників, вони не мають нести відповідальність за дії свого підрозділу на Інститутській 20 лютого (крім одного епізоду взаємодії Маринченко з колегами). Тож сторона обвинувачення наполягає на тому, що І Тамтура і Маринченко діяла спільно в складі групи зі своїм підрозділом, тому така відповідальність має бути.

Повний текст вироку – в якому суд описує як і чому він прийняв саме таке рішення, а також опис подій 20 лютого 2014 року, які він вважає доведеними – складає більш ніж 1700 аркушів. Його отримали учасники процесу. З ним можна ознайомитись в реєстрі судових рішень за № справи – 759/3498/15-к.

Після оприлюднення вироку, головуючий у справі суддя Сергій Дячук у численних інтерв’ю пояснював рішення суду:

Інтерв’ю Анастасії Станко для видання Слідство інфо – https://cutt.ly/5wERgAoU

Інтерв’ю Ангеліні Карякіній для УП – https://www.pravda.com.ua/articles/2023/10/21/7425111/

Інтервʼю Аліні Кондратенко для Watchers – https://watchers.media/articles/suddya-u-spravi-rozstrilu-na-instytutskij-sergij-dyachuk-todi-treba-bulo-prodemonstruvaty-zdatnist-chynyty-opir/?fbclid=IwAR2EPpJyaoxX2LuIS7NvzQUNtboo3_pTbrcNNlnDPKPv8ogB0y7yLJfT3-U

Зараз Київський апеляційний суд має розпочати розгляд скарг на вирок Святошинського суду. Але вже декілька засідань зірвались через зміни в колегії суддів. І розгляд по суті не почався.

Але попри незгоду з рішенням суду, сторона обвинувачення та потерпілих кажуть і про важливість того, що ця, насправді складна, справа дійшла до вироку (на відміну від багатьох інших справ Майдану). І про майже безпрецедентну організацію судового розгляду. І про те, що вирок спростував багато міфів які були і, на жаль, досі існують навколо подій Революції гідності.

Коронавірус. Обмін та неповернення трьох обвинувачених в момент, коли розгляд йшов до завершення. Відсутність законодавчої бази для “заочного” розгляду справи. Смерть одного з присяжних. Повномасштабне вторгнення. Невиплата грошової винагороди присяжним за їх роботу. Це тільки найяскравіші приклади труднощів, які могли призвести до того, що ми не почуємо вирок у справі. Треба віддати належне суду, учасникам процесу та всім хто брав участь у подоланні цих труднощів.

Формально судовий розгляд тривав майже 8 років. І майже рік з них суд присяжних перебував в нарадчій кімнаті. Обмін обвинувачених, те ще не були ухвалені правки до закону, які б дозволяли “заочний” розгляд справи, повномасштабне вторгнення – декілька разів ставили розгляд “на паузу”. Але в інший час суд признав засідання двічі на тиждень, а пізніше щотижня. Засідання транслювались онлайн. Обсяг доказів – документи, експертизи, фото, відео, свідчення, які дослідив та яким надав оцінку суд – величезний.

“Ми можемо сперечатися відносно справедливості судового вироку, бо і сам вирок це все-таки суб’єктивна оцінка конкретного складу суду, і наше відношення до подій теж суб’єктивне, бо ми люди. Але якщо кожен, буде знати, що вирок обов’язково буде, кожна дія чи бездіяльність отримає відповідну правову оцінку, то і кожен громадянин буде знати, що держава здатна не тільки вимагати виконання обов’язків, а забезпечувати дотримання його прав і свобод.”, – каже представник потерпілих Олена Сторожук.

Що саме встановив суд?

У кримінальному провадженні підлягають доказуванню зокрема:

подія кримінального правопорушення — час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину;

винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення — форма вини, мотив і мета вчинення злочину.

У своєму вироку суд присяжних перевіряв та оцінював не тільки події 20 лютого (хто саме, коли і звідки стріляв?), але і суб’єктивну сторону кримінального правопорушення (чому і з якою метою стріляв?) та визначав форму вини (чи мали обвинувачені законне право стріляти?).

Суд оцінював і дії протестувальників – хто був на Майдані, що вони робили, що спонукало їх до участі в протесті, яка була їх мета. І все що цьому передувало, починаючі з 21 листопада 2013 року і навіть раніше.

Власне, через пошук відповідей на ці питання, суд дав різну оцінку діям правоохоронців в різні моменту часу подій 20 лютого.

Умовно кажучи, суд поділив дії беркутівців роти спецпризначення 20 лютого на три періоди (захист, пауза, розстріл). І надав різну оцінку діям правоохоронців.

1 Суд вважає, що з 09 год. 05 хв Янішевський та спецрота беркута забезпечували вихід правоохоронців з Жовтневого палацу. І що саме з цією метою, під керівництвом Янішевського, беркутівці застосували вогнепальну зброю проти протестувальників. На думку суду, вони мали право на застосування зброї в цей час (легітимна мета), але зробили це зі перевищенням повноважень (те, що вони почали стріляти в скупчення людей – перевищувала необхідні межі).

“… невибірковий прямий вогневий вплив із застосуванням вогнепальної зброї на різни групи активістів (не залежно від наявності в них зброї чи предметів, що були на неї схожі) і в різних локаціях, що явно не відповідало обстановці (загрозам) евакуації правоохоронців з будівлі Жовтневого палацу, яка не припинялася, тим самим, перевищуючи повноваження по застосуванню міліцією зброї задля захисту прав інших правоохоронців.”

2 Припинення застосування вогнепальної зброї о 09 год. з 12 хв. до майже 15 хв., загибель одного та поранення іншого працівника роти приблизно в той же час, та прибуття командира спецроти Садовника з будівлі ГУМВС

3 Поновлення стрільби після 09 год. 17 хв, яке суд кваліфікував вже як МАСОВИЙ РОЗСТРІЛ беззбройних людей.

Суд називає ці дії “масовим, прицільним, вивіреним та жорстоким розстрілом беззбройних протестувальників, за відсутності ознак реальної та ймовірної загрози з їх боку для життя чи здоров’я працівників правоохоронних органів, а тим більше вогневим ураженням осіб, які надавали допомогу пораненим, що взагалі виявилося за результатами оцінки всіх доказів у сукупності вражаючою особливістю вказаних подій.”

Але як зазначено вище, сторона обвинувачених та частина потерпілих і їх адвокатів не погоджується з оцінкою мети застосування зброї правоохоронцями, вважаючи це зокрема діями мета яких була – залякування людей та припинення протестів. А також, що це не було окремим рішенням окремих людей на місці подій, а загальною стратегією влади.

Кого ще судят за розстріли на Інститутській?

Кримінальні провадження можна умовно поділити на три категорії:

стосовно високопосадовців, включно з Януковичем, які обвинувачуються в організації насильницьких злочинів 18- 20 лютого;

стосовно правоохоронців, які безпосередньо стріляли в протестувальників – здебільшого беркутівців роти спеціального призначення Київського полку Беркут;

щодо тих, хто брав участь в знищенні зброї, з якої стріляли правоохоронці 20 лютого та допомагав втекти бійцям спецроти київського «Беркуту».

Справа Януковича та екскерівників силового блоку.

Розслідування завершено, але судовий розгляд ще не розпочався. Майже півроку вирішується питання який саме суд буде розглядати цю справу.

На початку жовтня 2023 року Державне бюро розслідувань передало до суду велику справу щодо організації розгону протестів та масові вбивства учасників Революції Гідності 18 – 20 лютого 2014 року – https://cutt.ly/YwQxz7Bm.

Справа охоплює події як 18-19 лютого, так і безпосередньо 20 лютого 2014 року.

Обвинувачених у справі 10. Це колишні:

президент України (Віктор Янукович);

міністр внутрішніх справ України (Віталій Захарченко);

заступник міністра внутрішніх справ України (Віктор Ратушняк);

голова СБУ (Олександр Якименко);

перший заступник голови СБУ – керівник Антитерористичного центру (Володимир Тоцький);

міністр оборони України (Павло Лебедєв);

начальник Головного управління – командувач внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (Станіслав Шуляк);

в.о. начальника ГУМВС України в м. Києві (Валерій Мазан);

заступник начальника ГУМВС України в м. Києві – начальник міліції громадської безпеки (Петро Федчук);

командир ПМОП “Беркут” при ГУМВС України в м. Києві (Сергій Кусюк).

Колишні президент та керівники силового блоку обвинувачуються в організації вчинення з 18 по 20 лютого 2014 року у складі злочинної групи незаконного перешкоджання проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій, перевищення працівниками правоохоронних органів влади та службових повноважень, умисних вбивств та закінчених замахів на вбивства, заподіяння умисних тяжких тілесних ушкоджень, а також організації терористичного акту.

Вони втекли з України. Тому судити їх мають за спеціальною процедурою (in absentia), тобто заочно.

ДБР направило обвинувальний акт по цій справі на розгляд Печерського суду. Потім Київський апеляційний суд вирішив передати цю справу на розгляд Шевченківського суду. І ось знов 20 лютого 2024 року апеляційний суд розглядає питання підсудності справи.

“Чорна рота” київського беркута під керівництвом Садовника, заступник командира полку Янішевський та бійці підрозділу “Омега”

Слідством встановлено, що 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській в Києві міліціонери спецроти «Беркут» виконали наказ вищого керівництва та застосували до учасників акцій протесту табельну гладкоствольну та автоматичну нарізну вогнепальну зброю, споряджену бойовими припасами.

Від куль загинуло 48 учасників акцій протесту та ще щонайменше 90 отримали кульові поранення.

(Повний список вбитих під час Майдану можна подивитися тут: https://cutt.ly/ZwQ3IrdE)

Всього, за даними слідства, на Інститутській 20.02.2014 року було щонайменше 26 беркутівців зі спецроти + Янішевський (заступник командира полку київського „Беркуту”).

З них 21 підозрюваний (включно з командиром спецроти Садовником) втік. Їх оголосили у розшук. Але справи щодо них передані до суду. По ще 5 беркутівцям є вирок Святошинського суду, який не вступив в законну силу.

Особовий склад спецроти, що підозрюється у вбивствах майданівців 20 лютого 2014 р. на Інститутській можна подивитись тут: https://cutt.ly/nwQ9eiEK.

Справа командира спецроти беркуту Дмитра Садовника

Дмитро Садовник – командир спецроти беркуту. Перебував під вартою з квітня 2014. Але утік після того, як у вересні 2014-го суддя Печерського суду Світлана Волкова відпустила його з-під варти, ще на етапі досудового слідства.

Справа Садовника все ж таки дійшла до суду у 2023 році. Хоча і розглядається за заочною процедурою – “in absentia”, у зв’язку з переховуванням обвинуваченого на території країни-агресора та набуття її громадянства (https://cutt.ly/4wQ9DzOk).

29.09.23 Подільський суд завершив підготовче засідання та призначив судовий розгляд по суті. 20 жовтня 2023 в суді оголосили обвинувальний акт та встановили порядок дослідження доказів – https://cutt.ly/qwWpwhQk. Триває дослідження доказів.

Справа 5 беркутівців, по якій Святошинський суд оголосив вирок

Беркутівців спецроти Павла Аброськіна та Сергія Зінченка затримали ще у квітні 2014 року. У 2015 році справу щодо них передали до суду. Але потім затримали ще Маринченка, Тамтуру і Янішевського. І у 2016 році Святошинський суд почав розглядати об’єднану справу щодо 5 беркутівців, вирок по якій ми нещодавно почули.

Але у 2019 році, коли за рік очікували вирок, суд залишився без підсудних. 29 грудня 2019 році в рамках обміну полоненими Україна передала їх в самопроголошеним «л/днр».

Вже у 2020 році Маринченко і Тамтура повернулися до Києва. І суд, після тривалої перерви, поновив розгляд справи щодо них. А після відповідних змін у законодавстві (процедура спеціального судового провадження – “in absentia”), і по Аброськіну, Зінченку та Янішевському. Але вже “заочно”.

Врешті 18.10.2023 суд виніс вирок у справі. Київський апеляційний суд має розпочати розгляд апеляційних скарг сторін на вирок.

Справи інших 20 беркутівців спецроти:

У жовтні 2023 року ДБР передала до Печерського суду обвинувальний акт за обвинуваченням ще 6 підлеглих Садовника.

Беркутівці Дмитро Ісаков, Роман Панченко, Євген Проноза, Євгеній Тарануха, Володимир Трепачов та Олег Шабаш переховуються на території країни-агресора та, за даними слідства, стали громадянами рф. Тому, щодо них здійснювалось спеціальне (“заочне”) досудове розслідування.

Вони обвинувачуються у вчиненні терористичного акту, спричиненні тяжких тілесних ушкоджень, умисних вбивств та закінчених замахів на умисне вбивство двох і більше учасників акцій протесту, перешкоджанні проведенню мирних акцій протесту, перевищенні службових повноважень, що призвело до настання тяжких наслідків, а також викраденні табельної вогнепальної зброї (ч. 3 ст. 365, ст. 340, ч. 3 ст. 258, низка частин ст. 115, ч. 2 ст. 262 КК України).

Київський апеляційний суд визначає підсудність справи. Слухання справи має розпочатися у Дніпровському суді 4 березня 2024 року.

Таке саме обвинувачення ще у двох справах по беркутівцях спецроти:

Справа 5 беркутівців спецроти передана до суду у 2023 році. Обвинувачені у справі Сергій Девятий, Назар Зарицький, Петро Псарьов, Володимир Тригубець, Богдан Шафаренко. Справу розглядатиме Подільський суд

Справа 9 беркутівців спецроти передана до суду у 2024 році. Ігор Владика, Юрій Кравець, Віктор Мельник, Олег Кишкань, Іван Макарець, Сергій Шпильовий, Василь Рябошапка, Олексій Цвігун Володимирович, Ігор Чумак.

Підозрюваний та обвинувачений з підрозділу “Омега”

Окрім спецроти, у вбивстві й пораненні протестувальників з використанням летальної зброї 20 лютого 2014 р. обвинувачуються чи підозрюються два бійці спецпідрозділу ВВ МВС України «Омега»:

Офіцер-кулеметник спецпідрозділу ВВ МВС «Омега» Володимир Косенко обвинувачується у вбивстві Героя Небесної Сотні Олега Ушневича (смертельне поранення о 9:43) та пораненні майданівця Віталія Гукова з табельного пістолета Форт-14. Слідство вважає, що В. Косенко був серед трьох спецпризначенців в чорній формі (без жовтих пов’язок), які 20-го лютого 2014 р. відходили разом із спецротою «Беркуту» від Жовтневого палацу вверх по вул. Інститутській, а згодом стріляли з-за сніжної і бетонної барикади.

Він був затриманий у 2020 році. Пізніше йому змінювали запобіжний захід. Справу почав розглядати Подільський суд. Але судове провадження зупинили у зв’язку з мобілізацією обвинуваченого. Справа понад рік була на стадії підготовчого провадження.

Снайпер спецпідрозділу ВВ МВС «Омега» підполковник Дмитро Хміль підозрюється у вбивстві Героя Небесної Сотні Олександра Храпаченка (смертельне поранення о 11:28) зі снайперської гвинтівки з позиції на території Клубу Кабінету Міністрів України. Затриманий у жовтні 2018 року. У квітні 2019 року запобіжний змінили на домашній арешт. У листопаді 2019 – на особисте зобов’язання. А після початку повномасштабного вторгнення, наскільки нам відомо, підозрюваному запобіжний захід не продовжували. Справа до суду ще не дійшла.

Провадження щодо знищення зброї

Після розстрілу протестувальників на вулиці Інститутській 20 лютого 2014 року, зброю пошкодили та приховали. Однак, частина її була знайдена та ідентифікована.

Йдеться про 24 автомати АКМС калібру 7.62х39 мм, 1 снайперську гвинтівку Драгунова 7.62х54 мм, 3 рушниці «Форт-500» та 1 рушницю «Форт-12». Яковенко разом зі спільниками з допомогою болгарки розрізав кожну одиницю зброї на кілька частин та видалив маркування – серійні номери автоматів та снайперської гвинтівки. Далі частину знищеної зброї втопили в притоці річки Дніпро – річці Віта, а іншу частину закопали на березі в районі Жукового острова в місті Києві.

Як встановило слідство, саме з цієї зброї співробітники спеціальної роти “Беркут” ГУ МВС України в м. Києві розстрілювали протестувальників на вул. Інститутській 20 лютого 2014.

У травні 2023 року колишнього правоохоронця, який допоміг втекти бійцям спецроти київського «Беркуту», а також знищував їхню табельну зброю, засудили на 10 років ув’язнення. Заочно. Обвинувачений у розшуку.

Відповідний вирок Голосіївський суд ухвалив щодо колишнього заступника начальника управління оперативних розробок міжрегіонального характеру МВС України Сергія Яковенка. Цей вирок набрав законної сили.

Суд погодився зі слідством, що Яковенко виконував наказ керівництва МВС, яке намагалося приховати причетність бійців «Беркуту» до злочинів на Майдані.

Детальніше про вирок тут – https://cutt.ly/RwQ3gohd. А про втечу беркутівців та знищення зброї тут – https://cutt.ly/TwQ3gNcH

Нещодавно ДБР оголосила підозри ще двом правоохоронцям у справі про знищення зброї. Їдеться про командира ПМОП “Беркут” при ГУМВС України в м. Києві Сергія Кусюка та керівника спецроти київського полку «Беркут» під командуванням Дмитра Садовника. https://dbr.gov.ua/…/dbr-povidomilo-novi-pidozri…

І ще раз про міфи щодо “третьої сили” та “грузинських снайперів”

“версії про «грузинських снайперів», «снайперів російського спецназу» на «Майдані» не знайшли свого допустимого підтвердження”, — йдеться у вироку Святошинського суду по справі розстрілів на Інститутській 20 лютого 2014 року.

“Ми готові були перевіряти, навіть, якщо була б версія про вплив з космосу.

Такої версії в суді не було. Була версія про “російський слід”. Була версія

про “грузинських снайперів”. В рішенні суду ми це все перевірили й дали вичерпну оцінку. Російський слід 20 лютого, у вигляді безпосереднього ведення вогневого контакту (тож ми не знаємо хтось може був присутній, не присутній, з паспортом громадянина росії на Майдані, ми це не знаємо, ми не можемо стверджувати) але вогневий вплив з боку особи, яка б мала паспорт громадянина росії 20 лютого не встановлено.” – розповів головуючий у справі суддя Сергій Дячук після вироку.

А ось тут (https://cutt.ly/CwQ3ZZVl ) матеріал Тетяни Козак про те, звідки взялася історія про «грузинських снайперів», і як обвинувачення разом із потерпілою стороною спростовували її в суді.

Адвокатська дорадча група / Advocacy Advisory Panel