18 січня на Майдані Незалежності відбувся чин прощання з нашим побратимом Русланом ГАНУЩАКОМ!
Він загинув на 12 січня на фронті (воював у складі 92-ї ОМБр).
Руслан учасник Революції Гідності, активіст SPILNO.tv військовий журналіст, фотограф та оператор Руслан Ганущак. Псевдо «Фотограф» та «Остап».
Війна для Руслана почалася саме на Майдані.
Разом зі мною він вів нічні трансляції з нашої студії (зеленого намету) SPILNO.tv (фото саме звідти)
20 лютого 2014 року на вул. Інститутській, в тому числі з готелю «Україна», він зняв найважливіші для нього кадри – фото Героїв Небесної Сотні, які від куль вбивць йшли в засвіти. Йому вдалося зафіксувати як озброєні автоматами беркутівці «чорної» спецроти київського «Беркуту» ведуть вогонь в бік протестувальників.
Також Руслан Ганущак є автором відомого відео, на якому зафіксовано момент вбивства двох Героїв Небесної Сотні – Ігоря Дмитріва та Андрія Дигдаловича і евакуація до готелю «Україна» поранених і вбитих героїв. Тоді в об’єктив його камери потрапили спецпризначенці, які стріляли з-за сміттєвої барикади.
В січні 2014-го, знімаючи бої на Грушевського, Руслан був поранений у стегно внаслідок вибуху світлошумової гранати, до якої беркутівці прив’язували уламки каменю чи металу, перетворюючи їх на осколкові.
Він знімав розгін «мирної ходи» 18 лютого і штурм Майдану ввечері того ж дня, початок пожежі у Будинку профспілок тощо.
Усі ці надзвичайно важливі матеріали Руслан Ганущак одразу після майдану передав до Генпрокуратури, і вони активно використовуються як докази під час досудового слідства і в судах щодо злочинів вчинених під час Революції Гідності.
Сам Руслан також проходив як свідок у справах Майдану.
Руслан є автором документального фільму “Україна. Майдан. Перезавантаження”, де в музичних етюдах та без слів передається візуальний ряд революційного процесу.
В серпні 2014 року Руслан Ганущак добровольцем приєднався до батальйону «Азов» (його туди привела наша спільниця Lidia Guzhva був військовим журналістом на псевдо «Остап» у складі прес-служби підрозділу. Документував бойові дії в Іловайську, Широкино, Гранітному, Бердянському, Марʼїнці, а також записував інтерв’ю з бійцями.
За спогадами журналіста Андрія Цаплієнка, саме «Остап» підняв прапор на вишці над відбитою в ворога територією в селищі Широкине під Маріуполем.
У 2016 році вийшов документальний фільм Руслана Ганущака про війну на Донбасі «Два дні в Іловайську». Події у фільмі відбуваються в серпні 2014-го року в Іловайську. На ютюбі там вже більше 1,4 млн переглядів.
Також він є автором фільму про грузинських добровольців «Брат за брата», у якій показані бої у Широкиному на узбережжі Азовського моря навесні 2015 року.
З початку повномасштабного вторгнення Руслан як військовий кореспондент і оператор висвітлював бойові дії на Чернігівщині та Київщині, не раз сам потрапляв під обстріли.
Згодом Руслан приєднався до ЗСУ вже як солдат, був водієм Хамві одного із підрозділів ударних дронів у складі 92-ї механізованої бригади ЗСУ. Приймав участь у бойових діях на Курщині.
«Я вирішив піти на службу, бо відчував, що можу зробити щось більше для свого народу, для своєї країни. Тут, на передовій, я вільний. Вільний від страху смерті. Тебе не турбують дрібниці. Це неповторне відчуття свободи. Ти розумієш, що можеш не повернутися з бойового завдання. І це нормально, це війна. Але «фішка» не в тому, щоб геройськи загинути. Складніше вижити у цьому всьому і дійти до Перемоги. А потім ще треба відбудовувати країну і нове суспільство! Ця війна змусила нас змінитись, щоб врятувати Україну».
Руслану Ганущаку було 54 роки, у нього залишилась дружина Олександра і донька Ірина.
Вічна пам’ять і шана Герою!
Учасники SPILNO.tvпСпільнобачення – spilno.tv приходьте вшанувати побратима!
“Не бійтесь щось змінювати в житті. Інколи ми можемо через зміни опинитись в таких обставинах, що у нас не буде абсолютно нічого , але це буде початком чогось нового, прекрасного , набагато кращого, ніж у вас було раніше.Відкиньте страх, він заважає рухатись вперед”
Руслан Ганущак
