#Ашрам, #ТетерівськийКіш та #SPILNO здійснив спільне паломництво в місто-портал Бушу на Вінничині. Ми ще по інерції розділяємо наші спільноти, але насправді ми вже одне середовище.
Що варто знати про Бушу.
Люди на цій землі з’явилися ще у період пізнього палеоліту, про що свідчать знайдені тут залишки поселень мисливців на мамонтів. Їх поява тут визначалася не лише і не стільки вигідним географічним розташуванням, скільки певними особливостями місця. Тут відчувається / проживається місце Сили. Можливо саме люди, які майже безперервно тут жили десятки тисяч років і проявили це місце.
В Буші та її околицях виявлено знаряддя скіфської і трипільської культур (один з розкопів житла/храму в центрі містечка накритий музеєм), бронзового і залізного періодів, кераміка чорноліської та черняхівської культур.
На початку нової ери тут було поселення Антаварія (Антополь, Пронськ), а у середньовіччі — місто Краснопіль; у ХІІ-ХIII століттях Буша входила до складу Галицько-Волинського князівства, потім — Великого князівства Литовського, з 1569 р. — Речі Посполитої. У 1617 році неподалік від Буші, під Яругою, відбулось зіткнення коронної армії гетьмана Станіслава Жолкевського (1547—1620) і татарських військ Іскандера-паші. Бойові дії завершились тим, що Жолкевський підписав у Буші мирний договір з турками, завдяки якому вдалося на кілька років відсунути вибух широкомасштабної польсько-турецької війни
Коли у 1648 році Богдан Хмельницький звільнив Поділля від польсько-шляхетської влади, Буша увійшла до складу козацького Брацлавського полку і стала однією з його ключових прикордонних фортець.
Саме в 1654 році тут відбулася битва відома нам як “облога Буші”. 18-20 листопада 1654 року під Бушу підійшли війська Станіслава «Ревери» Потоцького і Стефана Чарнецького і взяли замок в облогу. Полякам вдалося винищити більшу частину нечисельної козацької залоги, але коли замок майже перейшов у їхні руки, вдова вбитого козацького сотника Завісного Мар’яна (історики кажуть, що її звали Олена) підпалила пороховий погріб, висадивши в повітря себе, залишки залоги й чимало атакуючих поляків.
Хрест на її честь (який вшановується і по сьогодні) місцеві пощуковці знайшли в приватнй садибі та перенесли до музею (на фото).
Проте перлиною музею в Буші є барильєф в скалі (скельний Храм). Археологи досі сперечаються щодо його походження. Одні датують його винекнення початком першого тисячоліття нашої ери, а авторство приписується черняхiвській культурі. Пізніше храм також використовували слов’янськi племена тиверцiв. Інші кажуть про древніше походження. Треті, що це скит вже християнських відлюдників не пізніше кінця XVI ст. Саме у цей час на Поділлі, Брацлавщині та Галичині масово поширилася відповідна духовна практика. Покровителем відлюдників здавна був Св. Онуфрій Великий і ніби саме його зображено на барельєфі.
Проте, остання версія здається нам такою, яка не витримує жодної критики. В самій печері/розломі, навколо перечери, в метрах 10 від неї знаходяться артефакти культур від часів до Трипілля, так і черняхів чи чорнолісся. Безпосередньо в самій печері було знайдено ритуальний трипільський посуд. Тому коли виник барельєф питання відкрите.
Беззаперечним є те, що коли ти знаходишся поряд з ним, ти відчуваєш місце і єднання з ним. Символіка барельєфу не християнська, як би це не зперечували “історики”. Духовний досвід учасників нашої експедиції пісдказує, що в цій точці перехрещуються сили, проявляють себе людям. Тому портал потребує свого дослідження
У цілому в Буші створено один з найкращих історико-культурних та археологічних заповідників/музеїв з потужною інфраструктурою для зеленого туризму. Музей козацтва в башті (реставрованій), музей Трипільської культури над розкопом, музей “скельного храму”, музей етнографічний/краєзнавчий з найбільшою колекцією старовинних предметів ткацтва, відновлений промисел ткачів.
Пагорб неподалік від замчища усіяний сотнями могил XVIII—XIX століть. На багатьох хрестах викарбувані старовинними літерами дати поховання, імена та прізвища, на інших написи давно стерлися. Є тут латинські прямі хрести, є хрести «мальтійські».
На північ від села розташований регіональний ландшафтний парк Мурафа, до складу якого входить геологічна пам’ятка природи загальнодержавного значення «Гайдамацький яр».
На території Буші з 1986 року, майже щорічно відбувається кількатижневий пленер скульпторів «Подільський Оберіг», під час якого вітчизняні та закордонні майстри витесують скульптури. При чому кожного року тематика скульптур різна. Скульптури виготовляють з того самого м’якого пісковика з якого виготовлено й знаменитий барельєф. Таких скульптур тут вже понад 400.
Якщо ви ще не були в Буші – здійсніть подорож/паломництво у це місце Сили. Дві з половиною години від #Ашраму на авто:) Це поряд з Могілів-Подільським та Ямпілем.
